Всесвітні дні

11 січня Всесвітній день "Дякую!"

11 січня є "найбільшим ввічливим" днем року. Саме цього дня в усьому світі відзначається Всесвітній день "дякую". Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий.

Слова вдячності мають магічні властивості, за їх допомоги люди дарують радість один одному і висловлюють увагу.

Тож учні гімназії  теж долучилися до святкування цього нового, але такого потрібного свята.  У нашому навчальному закладі було проведено ряд заходів присвячених  цій даті,

а саме: інформаційні хвилинки «Історія виникнення свята», літературний бібліомікс «Дякуємо всім!» де учні 5-го класу мали змогу причитати вірші вдячності. Також було виготовлено колаж «Дякуємо вчителям!» від учнів 5-го класу. Наприкінці свята гімназисти висловили слова вдячності всім тим кого люблять та поважають. А вчителі в свою чергу подякували учням та пригостили їх солодкими смаколиками.

Психологи упевнені, що висловлення подяки - це словесні "пестощі" і вони здатні заспокоїти і зігріти своєю теплотою. Головне, аби "дякую" йшло від чистого серця. Тож не забувайте дякувати всім свої рідним та друзям і не тільки!!!!!

13 листопада - Всесвітній день доброти

13 листопада відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day). Саме у цей день 1998 року в Токіо відкрилася перша конференція Всесвітнього руху за доброту, в якій брали участь Австралія, Канада, Японія, Таїланд, Сінгапур, Велика Британія, США. Пізніше до руху приєдналися й інші країни. Спеціально для цього дня французький художник ОРЕЛЬ (Aurele) створив символ – відкрите серце. Згідно з дослідженням японських і американських психологів, проведеним на базі університету Квансей Гакуїн і коледжу Кобе (Японія), чим більше добрих вчинків ми робимо, тим щасливішими себе відчуваємо. На думку вчених, ті, хто висловлює свою подяку, ніжність й інші добрі почуття до людей у конкретних повсякденних справах, не лише з великим оптимізмом дивляться на світ, але й фізично почуваються краще, відчувають своє життя більш гармонійним.

 Давайте зробимо цей день сповненим добра разом!

^Хатіко

Хатіко з'явився на світ 10 листопада 1923 в японській префектурі Акіта. Фермер, який колись навчався в сільськогосподарській школі при Імператорському університеті (нині — Токійський університет), вирішив подарувати живу іграшку своєму колишньому професору Хідесабуро Уено. Той завжди тримав вдома собак, віддаючи перевагу великим псам. Уено назвав нового чотириногого вихованця Хаті (японською — Восьмий), тому що це був його восьмий за рахунком собака.

Коли Хаті підріс, він став постійно супроводжувати господаря. Той щоденно їхав у місто у справах. Тому Хаті проводжав професора до входу на залізничну станцію Сібуя, а о 3 годині дня знову приходив до станції, щоб зустріти його.

Але одного разу, це було 21 травня 1925, у професора прямо на роботі трапився інфаркт. Викликані лікарі не зуміли врятувати його. Додому пан Уено вже не повернувся. Але як це було пояснити собаці? Хаті щодня приходив до станції і терпляче, до пізнього вечора чекав господаря. Ночувати собака йшов на ґанок професорського будинку. Знайомі спробували прилаштувати Хаті в інший будинок, але все було марно. Хаті щоденно ходив на станцію, де чекав на свого улюбленого господаря. Місцеві торговці підгодовували охлялого собаку, захоплюючись між собою його наполегливістю. А залізничники стежили за тим, аби собаку, що став неодмінним атрибутом пристанційної площі, ніхто не ображав.

Пес став відомим на всю Японію в 1932 після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Сібуя стали приїжджати зацікавлені з метою подивитися на пса.

Хатіко приходив на станцію протягом дев'яти років аж до своєї смерті 8 березня 1935. Мертвого Хатіко знайшли на вулиці, неподалік від станції. Він помер від філярій серця, а в його шлунку було знайдено кілька паличок від якіторі.

Звістка про смерть знаменитого собаки рознеслася досить швидко, і в країні був оголошений день жалоби! Кістки Хаті були поховані на токійському кладовищі Аояма в районі Мінато-ку, поруч з могилою його колишнього господаря. А зі шкіри зробили опудало, яке досі зберігається в Національному музеї науки. Також Хатіко відведено почесне місце на японському віртуальному цвинтарі домашніх тварин.

Опудало Хатіко в музеї Науки, Токіо

Могила Хідесабуро Уено та Хатіко на цвинтарі Аояма, Мінато-ку, Токіо

Український Хатіко: пес чекав свого господаря біля поліклініки 10 років

В Іллічівську під Одесою збирають гроші на пам'ятник місцевому Хатіко — сенбернару на прізвисько Лорд, який 10 років чекав свого господаря з роботи біля будівлі поліклініки №1 і помер днями від хвороб і травм. "Сегодня" дізналася історію вірного друга.

Місцеві жителі розповідають, що 13 років тому в лікарні працював самотній літній чоловік, а Лорд щодня проводжав господаря на роботу. Одного разу, не дочекавшись повернення чоловіка — господар помер на робочому місці, — собака так і залишився сидіти біля поліклініки. Так минуло 10 років.

"До Лорда у нас всі дуже добре ставилися, любили його, підгодовували. Одна наша співробітниця, Михайлівна, завжди купувала йому кістки і навіть залишала їстівне на вихідні охороні, щоб ті погодували його і пес не був голодним, — розповіли нам у прийомній поліклініки. — Якось Михайлівна захворіла і не прийшла. А коли Лорду про це розповіли, він відправився на вулицю, звідки приходила жінка, чекати, коли вона видужає. Ось таким був розумним".

КУЛЯ В ЛЕГЕНЯХ. Лікарі називають пса, ні багато ні мало, ангелом-охоронцем Іллічівська, його знали і любили всі. Собаку не раз намагалися забрати додому, але Лорд незмінно повертався на свій пост. "Місяць тому Лорда знайшли ледь живим. Його відразу передали ветеринару, а після огляду діагностували захворювання крові, глисти в серці, хворобу нирок, ушкодження від петард, а в легенях — кулю", — розповів "Сегодня" житель Іллічівська Валерій Петришин і додав, що стріляти по собаці могли місцеві догхантери.

Щоб врятувати Лорда, волонтерам довелося везти його в одеську ветклініку, а гроші на лікування збирали усім містом. "Ми змогли продовжити йому життя рівно на місяць. За два дні до смерті сенбернара виписали, і його погодилася забрати до себе одна сім'я. Лікарі говорили, що пес йде на поправку, і ми почали шукати коляску для його задніх лапок, щоб він міг нормально пересуватися", — поділилася волонтерка Брайченко Світлана. Але, за її словами, за два дні у прийомній сім'ї пес "ніби згас", дуже засумував: "Поклав голову на лапку, заснув і більше не прокинувся".

Лорда вже поховали в районі старого Малодолинського кладовища, і тепер волонтери збирають гроші на пам'ятник вірній тварині. "Ми хочемо встановити його в парку біля поліклініки, де зазвичай бував і годувався Лорд. Вже знайшли скульптора, який погодився нам допомогти, і тепер збираємо кошти на матеріал — для виготовлення пам'ятника потрібно близько 25 000 гривень", — зазначила Світлана Брайченко. Щоб якомога швидше зібрати гроші, в Іллічівську збираються провести громадські акції.

Зоозахисники вважають: якби в нашому суспільстві не було таких людей, як догхантери, брати наші менші, такі як Лорд, могли б жити набагато довше. "У одеських догхантерів навіть є свій сайт, де вони під ніками розповідають про те, де і якого пса вбили, в подробицях описують, як він мучився, і навіть відповідні фотографії викладають", — розповіла нам одеська зоозахисниця Ірина Момот. Таблетки, якими догхантери труять тварин (з них останні помирають у страшних конвульсіях і з піною у пащі), вони називають "нямки", а судячи по ніках на сайті, серед "отруйників" є і дівчата.

Пам`ятник Лорду 

ПОКИНУТИЙ ХВОСТАТИЙ ДРУГ

Історії про відданих тварин зустрічаються часто. Так, в Одесі на вулиці Тираспольській деякий час жив пес. Він чекав своїх господарів біля магазину, в який ті часто ходили, однак, як виявилося пізніше, вони переїхали в інше місто, а вірного пса залишили на вулиці. Місцеві жителі розповідають, що собака дуже сумував і відмовлявся від їжі і пиття.

"Погода була дуже сирою, і пес дуже промерз, було видно, що у нього температура. В результаті волонтери почали приносити йому ліки, теплі підстилки, чим привели в обурення господарів магазину, яким таке сусідство не подобалося", — розповідає одеситка Ольга. Через кілька тижнів пес пропав, і про його долю тепер нічого невідомо.

Дніпровський Хатіко: покинутий пес кілька днів сидить на рейках і чекає хазяїна-вбивцю