ТАРАС ШЕВЧЕНКО У НАШІМ КРАЇ

За підрахунками шевченкознавців, Тарас Григорович відвідав понад 130 населених пунктів України. Кіровоградщина не належить до того регіону, куди Кобзар планував свої поїздки з далекої північної столиці Росії, тому цілком природний інтерес до найдрібніших деталей, що пов'язують його ім'я з нашим містом. 

Хочеться розповісти про перебування Тараса Шевченка в нашім краї. Відомо, що це була перша подорож підлітка, яка проходила через міста  й села сучасної Кіровоградщини, зокрема Гуляйполе (пізніше Зла тополь). Воно пов’язане з відомим фактом: ще хлопцем Тарас із батьком десь у 1823-1824 роках чумакував нашим степом. Про це майбутній поет пише у російськомовному виданні повісті “Наймичка”: “...Выезжали мы из Гуляйполя, я сидел на возе и смотрел на Новомиргород, лежащий в далине, и на степь...”.

      Далі згадується Девята Рота, Єлисавет, Грузьке. Усі ці населені пункти знаходяться нині на території Кіровоградської області. Девята Рота- то село Панчеве Новомиргородського району. Гуляйполе Шевченко згадував і в драмі “Назар Стодоля”.

      Чумацький шлях, яким мандрували Шевченки, співпадає з сучасною дорогою, що пролягає через Златополь, Новомиргород, Каніж, Володимирівку, Грузьке, Кіровоград. Географічна карта області підтверджує ідентичність ще однієї назви, яка згадується в повісті “Наймичка” – Дідова балка. Саме тут, можливо, поблизу сучасних сіл Володимирівки або Могутнього ночували шевченки: “Степь и все степь. Наконец мы остановились ночевать в Дидовой Балке”. Більше 150 кілометрів пройшов Тарас із чумаками по землі сучасної Кіровоградської області. Коли нашим містом проїжджав малий Тарас, воно було значним економічним і культурним центром степової України. Тут жило до десяти тисяч мешканців, діяли три тютюнові фабрики, костьол, синагога, чоловіча та жіноча гімназії, дворянські училища. Щороку проводились дві ярмарки.

Багато води спливло у Висі з тих часів, коли на її берегах виникло місто Гуляйполе, яке увічнив у своїх творах Тарас Шевченко.

Великий Кобзар тісно пов’язаний із творчістю великих письменників, поетів, художників, політичних діячів – наших земляків. Лауреатом Державної премії України імені Т.Шевченка став Віктор Шульга – Ново миргородський художник. Кобзар у його творчості посів чільне місце. Народилися картини “Малий Тарас з батьком у Єлисаветграді”, “Шевченко малює портрет Полусмакової..”, “За думою дума”, “Шевченко в Петербурзі”.

       Кирило - Мефодіївцями були Дмитро Павлович Пильчиков та Олександр Данилович Тулуб. Перший познайомився з Шевченком улітку1864 року, вступив до товариства. Значну частину свого життя провів у Златополі, де закінчив повітове училище. О.О. Тулуб, як і Д.П. Пильчиков, походив із Полтавщини, але життя його тісно переплелося з нашим краєм:  він у 1847-1848 був учителем історії Златопільського повітового училища, опублікував свою працю з історії Златополя.

       Всюди, де довелося побувати Тарасу, живе пам'ять про нього. Живе вона і в нашому степовому краї, куди доля в дитинстві закинула майбутнього поета. Сподіваюся, що день відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку, який відбувся 25 червня 2010 року, залишиться в історії міста як день духовного піднесення. Саме жителями нашого району було зібрано кошти для спорудження споминка Кобзареві, і це є доказом того, що Новомиргородці пам’ятають і шанують нашого славного земляка.