Виховний захід до Дня пам'яті голодомору
Мета. Розкрити причини голодомору в Україні в 1932
– 1933 роках, розвивати в учнів уміння аналізувати події, формувати навички
критичного мислення, виховувати почуття гуманності, поваги й шанобливого
ставлення до людей, до минулого свого народу.
Обладнання: хліб, калина, квіти, свічки, фотографії,
записи свідчень очевидців,
Звучить музика. На
фоні запису учень читає :
Учень. Цей сніг – як сон, прийшов – розтане
Здимить і в хмару перейде... Весна.
Село лежить в тумані.
Голодний рік. Голодний день.
Іде не йде, повзе по мертвих
Й хвалити Бога – хоч повзе
Весняний дух живий, не спертий
До Сонця зводить все живе,
Й воно і молиться і плаче й радіє
Сонцю і воді
Якби хто знав, якби хто бачив –
Діти ростуть на лободі ...
В селі весна повзе на ліктях,
Повзе по мертвих і живих.
В долині Сонце ловлять діти,
Що дзвінко капає із стріх
І п”ють опухлими вустами оту живицю
молоду.
Їм жить і жить, та над полями
Знов ворон каркає біду.
Забрали тих, хто у комору
Пашню останню вимітав,
Хто ще активним був учора,-
Сьогодні ворогом ставав.
Голодний рік! Жорстокий світе,
Дай хоч надію для живих...
Весна. І Сонце ловлять діти,
Що дзвінко скапує із стріх...
Бібліотекар (запалює
свічку, бекре в руки книгу-меморіал „ Голод-33” )
Літа 7441 від створення світу ( літа
1933 від різдва христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни,
ні засухи, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто
не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, дітей і ще
ненароджених....
Світ мав би розколотись надвоє, Сонце
мало б перестать світити, земля—перевернутись – від того, що це було на Землі.
Земля обертається, як їй і належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми
тривогами і надіями. Тож пом”янімо хоч сьогодні , із спізненням у кілька довгих
десятиліть, тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських
селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору .
( хвилина мовчання)
Історичні довідки: (Учні)
1. Це було не стихійне лихо, а зумисно
підготовлений голодомор. Сталін говорив: „
Ми досягли того, що матеріальне становище робітників і селян
поліпшується в нас з року врік.” Після такої заяви мало хтол міг наважитися
висловити іншу точку зору.
2. Становище в країні було катастрофічним. Ще в
жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення:
вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі.За кілька
місяців комісії викачали у селян внутрішні фонди-продовольчий , фуражний,
насіннєвий.
3. Представники місцевої влади організували у
селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно авідвезти на станцію
мішок зерна, а в разі непослуху позбавлення волі на 10 років. Це був розбій,
свідомо спрямований на винищення селянства.
Учень.
Обдирали селян,
наче липку.
Мав коня – то вже
був з куркулів.
Супротивних – в
Сибір, там , крізь шибку
Скільки глянеш –
дроти таборів...
Бібліотекар:
Кажемо нині: село постаріло. А це ж прямий
наслідок голодомору. Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського
народу, непоправно підірваний голодомором 1933 року. Що ж забрали з собою в
могили ті мільйони великомучеників голодного року? Не тільки те , що вони самі
могли сотворити на цьому світі, а й те що і чого вони так і не передали
нащадкам.Зяюче провалля утворилося на місці 33 року в демографічній структурі
населення України.
А пішли ж найкращі, несли в
могилу найкоштовніше, що є в нації,- гени розуму , здоров”я, людяності й
відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів.Обривався вічний живий ланцюг
поколінь ; українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано
удару, якого він ще нге знав.
Учень
У той рік заніміли
зозулі,
Накували знедолений
вік,
Наші ного розпухлі
узули
В кирзаки-різки у
той рік.
У той рік мати рідну
дитину
Клала в яму,
копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину....
А на ранок – помер
чоловік.
У той рік і гілля, і
коріння –
Все трощив буревій
навкруги.....
І стоїть ще й тепер
Україна,
Як скорботна німа
край могил.
Бібліотекар:
Повернемось до подій тих
страшних років.
З кінця 1929 року СРСР починає перехід до форсованої індустріалізації.
Перетворення на селі передбачали обов”язкове переведення на колективний спосіб
ведення господарства. Партійна верхівка-Сталін, Молотов, Каганович- вимагала
провести колективізацію протягом року. Аргументи про неможливість цього до
уваги не брались. Згідно постанови ( від 5.01.30) Україна мала завершити
колективізацію восени 1932 року. Однак селяни не виявляли бажання вступати до
колгоспів. Держава починає „ боротьбу з куркульством”.На кінець 1933 року 73,2%
селянських господарств було усуспільнено.Наслідком колективізації стала
найбільша в історії експлуатація села.Під час заготівель взимку 1931-32 років у
багатьох колгоспах забрали навіть продовольче та насіннєве зерно.Над людьми
нависла загроза голодної смерті, почи надходити листи про опухання
людей.Незважаючи на посуху, неврожай, добре знаючи, що в українському селі
лютує голод, республіці було дано непосильний план хлібозаготівель в
одноосібному секторі.Крім зерна,у селян відбирали овочі, м”ясо, сало та інші
продукти, прирікаючи людей на смерть. З жовтня 1932 року в Україні почала діяти
Надзвичайна хлібозаготівельна комісія, яка шляхом репресій вилучила в
українського селянства додатково 89,5 млн. Пудів зерна. За законом „ про п”ять колосків”, за жменю зерна з
колгоспного поля, принесеного голодним дітям, людей ув”язнювали – таким чином
постраждало 20 тисяч осіб. Позбавлені продовольства, селянські родини перейшли
на сурогати харчування і почали вимирати. Цілі райони, села, колгоспи
заносилися на „ чорну дошку” за невиконання плану заготівлі. Для них
заборонялася будь-яка торгівля, стягувалася вся заборгованість, кредити і
платежі, з крамниць вилучалися всі наявні товари. Основним методом примусової
колективізації стало розкуркулення та висилка у віддалені райони найбільш
заможної верстви населення. З „куркулів” стягували такий податок, що, аби його
виплатити, він був змушений продавати все господарство, разом з хатою. На
випадок відмови описували майно, яке передавалося колгоспам, а самих
розкуркулених у них не приймали.Для бідняків, які не бажали вступати до
колгоспів, винайшли інший спосіб – оголошували підкуркульниками.
Учень.
На тихі села
навійнулось горе –
Дітей з колиски кинуто
на сніг,
Спустошено господарів
комори...
Хто хліба шмат собі
придбати міг,
Хто до роботи
уставав на зорях,
А зморений, моливсь
до образів –
Діждався той Сибіру,
Соловків...
Бібліотекар:
Пік голодомору припав на
зиму 1932 – весну 1933 років. Села України обезлюдніли.Живі не мали сил ховати
мертвих. На багатьох старих сільських кладовищах і досі можна помітити, що
найбільшу частину їх становлять ділянки зарослих горбочків. Ці могили з”явились
у ті страшні часи. Вимирали родини, хутори і цілі села. Чорні прапори майоріли
над сільрадами вимерлих сіл.
Учень.
Що сталося з тобою
вкраїнське село?
Здається , тут горе
давно,
А дзвін поминальний не
чути ніде-
Зате на могилах лиш
вітер гуде.
Та голод і лихо
заповнили вщерть,
Складала в покоси невільників смерть –
То був тридцять
третій....
Бібліотекар:
Наша хліборобська область
належить до регіонів, що постраждали від голоду найбільше – загинув кожен
четвертий мешканець села. Загальна статистика померлих від голоду відсутня, але
на підставі вцілілих архівних даних можна стверджувати, що тільки в одному
Зінов”євському районі за січень-червень 1933 року померло від голоду понад 10
тисяч жителів, траплялися випадки людоїдства, його жертвами ставали перш за все
діти.
Учень.
Наказано: хліба
реквізувати,
До міста скопом
вивезти з токів.
Заплакав вітер, де був
лан багатий
І срібно лився
жайворовий спів.
Вселився голод до
сільської хати –
Домашня живність впала
без кормів.
Запрацювали день і ніч
пілати ,
І день і ніч вівтар
журби горів.
Бібліотекар: (презентація)
Штучно організований
голодомор – одна з найстрашніших трагедій в історії українського народу і
найбільший злочин перед українством. Колишня житниця Європи значно відстала в
розвитку від передових країн світу.Демографічні втрати в межах України,
включаючи зниження народжуваності в 1932-33 роках , сягнули за різними оцінками
від 7 до 10 мільйонів людей.
Голод в Україні 1932-33 років
– явище, про яке ми не можемо і не сміємо забувати. 28 листопада 2006 року
Верховна Рада України прийняла Закон „ Про Голодомор 1932-1933 років в
Україні”, де голодомор визнано геноцидом українського народу, а його
заперечення визнається наругою над пам”яттю мільйонів жертв, приниженням
гідності українського народу і є протиправним.
Учень
Ти кажеш, не було
голодомору? І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту
комору, з якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з
печі і забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук
малечі і з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було
голодомору? Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з
двору,-
Греби, нічого людям
не лишай!
Бібліотекар:
Тяжко повертає собі народ
України духовне здоров”я. Жадане й драматичне його очищення, радісне й гірке
його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки
правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької
колективізації та голоду, розкріпачити волю людей. Тільки виповівши минулі
страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь
своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної
долі.
Учень
Адже вистояв,вижив і
стерпів всі страждання , муки, перешкоди.
Недарма ж жагою до
життя Україна славиться в народах.
Учень
Ось і зараз душу огортає
туга, біль, скорбота і печаль.
Думка в 26й, 32й, 46й
повертає, і стає людей загиблих жаль.
Учень
Біжать хвилини, дні,
роки. Вщухає біль, але він не згасає.
Сьогодні жертвам запалім
свічки, нехай вони життя добром осяють.
( запалюють
свічки)
Учень
Хіба сховати нас у
могилах? Ми зацвітем і там барвінком.
Дає земля ця всім нам
силу. Ми – українці!
Учень
Є найсвятіше—рідна хата
і поля батьківський загінець.
Нам про рід вкраїнський
дбати. Ми – українці!
Учень
Цвіте калина між тернами,
рідно пахнуть чорнобривці.
Поглянь-Чумацький шлях над
нами. Ми – українці!
(звувчить музика)
Немає коментарів:
Дописати коментар